Тимошик видавнича справа та редагування скачати

Dating > Тимошик видавнича справа та редагування скачати

Download links: → Тимошик видавнича справа та редагування скачати → Тимошик видавнича справа та редагування скачати

Іван Бідзюра зазначає читацьку аудиторію для рецензованого видання і дає йому позитивну оцінку. Тому медіаконсультанти, на замовлення відфільтровуючи з потоку даних тільки актуальне і нове, сильно полегшують функціонерам прийняття рішень і економлять їх час. ДРАГОМАНОВА ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ ТВОРЧОСТІ ІМЕНІ А.

Соціальна, інформаційна та пізнавальна функція перших рукописних текстів. Формат: djvu У посібнику описано об'єкт, предмет, мету, завдання, методологію, методи, методики, галузі та аспекти редагування. У науковій рецензії виділяють дві ланки інформаційну та оцінювальну. Робота над структурою та заголовковим комплексом. Важливо також забезпечити читачеві, що вибрав саме це видання, максимум зручності, корисності, результативності, естетичного задоволення. Функції та завдання редактора. Для того, щоб зрозуміти, в недоліки композиції, необхідно порівняти наявність композиційніх елементів у кількох рецензіях. Багато уваги приділено питанням редагування видань різних видів, використання видань освітянської галузі в практичній інформаційній діяльності, впровадження нових інформаційних технологій. Адже у фахів доби інтернету дедалі все меншає корпоративного герметизму і все більше виділяється запитаних опцій: конкретизованих під задачу знань-умінь-здатностей. Why did this happen?

Розкрити суть мовленнєвого аспекту дослідження тексту. Драгоманова Харчук Олена Василівна— кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М. Особливості термінів як лексичних одиниць наукових підмов.

Видавнича справа та редагування - Запропонуйте свій варіант оформлення службових частин кожного з таких перевидань.

Тараса Шевченка Тимошик М. Т-41 Художнє редагування: теоретичні та практичні аспекти — К. Розглядаються терміни, зміст, завдання художнього редагування, складові художнього оформлення видань та особливості їх редагування. Окремо йдеться про види та специфіку застосування ілюстрацій у видавничій практиці. Детально аналізуються типові помилки в редагуванні зображального матеріалу. Для викладачів, науковців, аспірантів. ТЕРМІНИ, ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ХУДОЖНЬОГО РЕДАГУВАННЯ Образно художнє редагування можна назвати процесом естетичного оздоблення текстової частини видання, логічним умонтуванням до неї різноманітних зображальних засобів. Таке оздоблення передбачає створення на професійному рівні цілісного комплексу текстових та графічних елементів, які формують обличчя, зовнішню і внутрішню стилістику майбутнього видання, надовго стверджують його своєрідні паспортні дані — обкладинка, титул розгорнутий титул , шмуц-титул, заставка, кінцівка, заголовна літера, форзац. Сюди входить також і значний перелік наявних у внутрішній частині видання складових зображального ряду — фотографії, малюнки, рисунки креслення , схеми , діаграми , карти , плани. Повнота цього ряду, кількість зображальних засобів залежить від задуму видавництва, його фінансової спроможності, професіоналізму редакційно-видавничих працівників. Щодо визначень цього поняття у науковій та начальній літературі, то вони принципово не різняться. Щоправда, на догоду модним віянням усе переінакшувати на іноземний лад, поняття художнього оформлення видання іноді замінюється Терміни, зміст, завдання художнього редагування на дизайн видання, хоча змістова наповненість поняття, як і процесів, що стоять за ним, не змінюється. Більшість дослідників сходяться на тому, що це один з важливих видавничих процесів, який передбачає складання проекту художнього оформлення, аналіз цього проекту та його втілення в конкретному видавничому проекті 1. Узагальнивши теоретичні напрацювання попередників та досвід практиків, запропонуємо своє визначення. Художнє редагування — послідовні дії видавничих працівників, передусім художнього редактора і редактора, щодо обґрунтування концепції художнього оформлення та її поліграфічне втілення через аналіз, оцінку й контроль за якістю виконання усіх зображальних елементів зовнішньої та внутрішньої частин конкретного видавничого продукту на різних етапах проходження оригінал-макету. Головним завданням цього виду редагування є відтворення ідеї того чи іншого видання такими зображальними засобами, які б сприяли виокремленню його серед безлічі інших і були логічно вмотивовані відповідно до виду, тематики, структури, змісту, матеріальної конструкції оприлюдненого твору. Важливо також забезпечити читачеві, що вибрав саме це видання, максимум зручності, корисності, результативності, естетичного задоволення. Поява у конкретному виданні широкого розмаїття зображальних засобів та елементів художнього оформлення спонукана низкою інших завдань, які ставлять перед собою творці. Виділимо найголовніші з таких завдань. Естетично довершеною цілісною матеріальною конструкцією забезпечити єдність форми і змісту, зробити видання зручним, надійним, довговічним у користуванні. Українсько-російськийта російсько-український словник-довідникз видавничої справи. Привабливою, несхожою на інші, обкладинкою зацікавити читача, спонукати його розгорнути перші сторінки. Внутрішніми елементами художнього оформлення допомогти в організації процесу читання, зробити його приємним і зручним. Різноманітними видами ілюстрацій посилити пізнавальну, естетичну та виховну функції видання, допомогти читачеві глибше, повніше зрозуміти чи засвоїти текст, підсилити враження від прочитаного. Незважаючи на те, що основну частину ілюстративного ряду готує все ж художній редактор, роль текстового редактора не можна применшувати. Адже саме цей творчий працівник, як ніхто інший, після ретельно проведеного редакторського аналізу, знає зміст, структуру твору, особливості стилістики, його сильні й слабкі сторони, добре орієнтується в запропонованому автором ілюстративному ряді. Тому цілком логічно, що пропозиції щодо задуму, ідеї, деталей художнього оформлення ініціює саме редактор. Найпершим завданням редактора перед початком редагування твору є обґрунтування та обговорення з художником концепції художнього оформлення видання і його основних елементів. Концептуальні підходи та повнота набору таких елементів, скажімо, для подарункових, поліпшених, дитячих, багатотомних, мініатюрних видань будуть одні, для навчальних — інші, а для замовних малотиражних — ще інші. Розробляючи концепцію художнього оформлення, редактор повинен заздалегідь подбати про забезпечення принципу однакового підходу до виготовлення різноманітного ілюстративного матеріалу. Йдеться про співмірність розміщених у різних частинах видання, скажімо, портретів чи групових фото, про графічну єдність та відповідну стилістику Терміни, зміст, завдання художнього редагування оформлення діаграм, малюнків. Важливо також виробити однаковий підхід до подачі всього комплекту ілюстрацій — будуть вони всі тоновані чи штрихові. Різнобій у цьому питанні може призвести, з одного боку, до складнощів поліграфічного відтворення, з іншого — знизить культуру видання. Адже наявність, скажімо, в одному розділі портретів різностильового виконання чорно-білетоноване фото, штрихова перемальовка, скульптурний бюст чи гравюра свідчитиме про редакторський непрофесіоналізм. На цьому етапі важливо не забути про одну важливу обставину: у редактора має бути чітке уявлення про поліграфічні та фінансові засади майбутнього видання. Через недосвідченість редактора нерідко трапляється, що друкарня, з якою працює видавництво, з технічних причин не може відтворити, скажімо, заданий художником формат книги, або виготовити суперобкладинку чи забезпечити задуманий на початку саме овальний, а не прямий книжковий блок. Аби не втратити замовника, такі друкарні нерідко замовляють окремі поліграфічні процеси, які не виконують власними силами, десь на стороні. Але подібна кооперація збільшує кошторис видання, розтягує часові рамки виконання замовлення. Конфуз може статися й тоді, коли на поліпшений варіант видання у видавництва не передбачені кошти. Зазвичай художнику пропонується зробити мінімум два варіанти художнього оформлення, аби в процесі аналізу була можливість порівняти та обрати кращий. Із видавничої практики випливає, що на редакторові лежить відповідальність щодо оцінки варіантів обкладинки та інших елементів художнього оформлення. Зміст художнього оформлення має чітко відповідати змістові самого видання. Отож, і стилістика шрифтів, і характер ілюстрацій, і ґатунок паперу, і вид оправи у професійному їх виконанні не можуть не перебувати в єдності. Але маючи багатого спонсора, він прагне прикрити і виправдати таку убогість за рахунок яскравого художнього оформлення, додавання до тексту багатьох художніх, хоча й чужорідних, елементів особливо дорогі матеріали, пишнота малюнків, надлишок фарб. Така не відповідність — серйозна вада нинішнього книговидання. Особливо це характерно для видань коштом авторів. СКЛАДОВІ ХУДОЖНЬОГО ОФОРМЛЕННЯ ВИДАНЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РЕДАГУВАННЯ У видавничій і журналістській практиці все, що стосується художнього оформлення того чи іншого тексту, групи текстів або видання в цілому, нерідко називають по-різному: ілюстративний блок , зображальний ряд , графічні зображення , прикраси газетних книжкових шпальт , оформлювальні елементи. Та й саму цю частину редакційного процесу практики кваліфікують різними термінами: оформлення тексту , ілюстрування тексту , прикрашання тексту , дизайном сторінки. У науковій та навчальній літературі також немає єдино прийнятого підходу щодо повного переліку оформлювальних Складові художнього оформлення та особливості їх редагування складових того чи іншого видання, які потребують редагування. Не подається такий перелік і в фахових словниках. Скажімо, російський дослідник С. Така, на перший погляд, деталізована класифікація не є, однак, повною і хибує передусім довільним вживанням різних термінів на означення сутності процесу художнього оформлення. Адже з неї редакторові-початківцюважко зрозуміти, що саме у конкретному виданні слід ілюструвати, що — оформляти, а що — прикрашати. Тим більше, що поза берегами цієї класифікації залишається значний ілюстративний ряд, що в різних частинах видання все більше й повноправніше не лише доповнює текст, а й виконує важливі самостійні функції. Йдеться зокрема про такі види зображень як фотографія, малюнок, креслення, схема, діаграма, карта, план. Куди їх віднести і як назвати — самостійні елементи художнього оформлення, підвиди цих елементів чи окремі складові? Чи можуть, скажімо, фотографія або малюнок на обкладинці книжкового журнального видання виступати такими ж елементами художнього оформлення як заставки, кінцівки, схеми або креслення у внутрішній частині видання? Редактору и автору об оформлении книги. Х у д о ж н є р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и Якщо розглядати схему художнього редагування крізь призму оформлення матеріальної конструкції видання, то запропонована С. Добкіним класифікація його лише за основними елементами цієї конструкції видається доцільною. Коли ж підходити до цього питання з точки зору методики редакторської праці, то і згадані вище елементи, і різноманітні види зображень варто розглядати тут як окремі складові художнього оформлення, над якими на всіх етапах редакційно-видавничогопроцесу одночасно мають працювати художник дизайнер та редактор. Таким чином, для спрощення розуміння сутності художнього оформлення виходимо з того, що найважливішими складовими художнього редагування є: — для книжкових видань — обкладинка оправа , суперобкладинка, форзац, титул, заставки, кінцівки та різні види ілюстрацій; — для газетно-журнальнихвидань — заголовок видання, обкладинка , заставки , кінцівки та різні види ілюстрацій. Детальніше розглянемо змістове наповнення кожної із таких складових. Оформлюється обкладинка здебільшого двома способами: а лише шрифтовим; б шрифтово-ілюстративним.